Зиновий писал(а):виною всему несимпатичная мне Людка. Я был глуп и... Теперь тебе понятно или нада ещё бронебойным вдогонку шарахнуть?
По тебе бронебойным? Зачем? Хватит и соли с перцем и рубленой щетиной. Вполне. Тем более бронебойный не так эффективен, как фугас. А Люда, она очень симпатична. Конечно не похожа на холодную как рыба галицайку среди которых я не видел справжних хохлушек. Горячих, зажигающих. И в большинстве красивых. Характер, конечно еще тот. Помнишь дуэт Карася с Одаркой? Вспомни, Карась.
ОДАРКА
Відкіля це ти узявся,
Де ти досі пропадав?
Хоч би бога побоявся,
Хоч би трохи сором мав!
Де ж це так ти веселився,
Де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився!..
Дома чом не ночував?
Карась
Ось послухай, що вчинилось..
Страх мене бере й тепер!
Лишенько таке зробилось,
Трохи, трохи я не вмер!
Занедужав у дорозі, —
Та й набрався ж я біди!!
Так що ледве вже на возі
Привезли, привезли мене сюди!..
ОДАРКА
Чи це ж випив на дорогу,
Чи в дорозі вже напивсь?
Карась
Ні, не пив, не пив, їй-богу!
От не гріх, що й забоживсь.
ОДАРКА
Випив, мабуть, з добру кварту
Або випив цілий ківш!
Карась
Ні, не пив, кажу без жарту:
Випив чарочку — не більш.
ОДАРКА
Ти гуляєш дні і ночі,
Я ж, сердешна, все одна,
Ізсушила карі очі,
Сидя в хаті, у вікна...
Цілу ніч я ждала, ждала, —
Поки зіронька зійшла, —
Все в віконце виглядала,
Ніч в сльозах всю провела! (3)
Карась
Ой, лукава вража жінка,
Зараз в сльози — голосить!
Бач... злякати чоловіка,
Щоб не знав він, що й робить.
ОДАРКА
Ой коли б я перше знала,
З чоловіком як-то жить...
Лучче вік би дівувала,
Ніж тепер так сльози лить!
Жить не хочу більш з тобою,
Їй же богу, розведусь...
Лучче буду жить вдовою
І без тебе обійдусь! (3)
Карась
От, і в мене вражі очі
Плачуть трохи, далебі,
Бо не спали вже дві ночі...
Треба ж трапиться біді?!
Збився, бачиш, я з дороги
І прийшлось хоч пропадать!
Та спасибі, — до небоги
Втрапив якось ночувать.
ОДАРКА
Так оце ти у небоги
Цілі сутки пропадав?
Щоб на тебе перелоги,
Щоб тебе нечистий взяв!..
Постривай же, мій козаче,
Будеш, будеш пам'ятать, —
Будеш тямить, небораче,
Як-то жінку шанувать!
Макогоном руки й ноги
Поламаю! — будеш знать
Ночувати у небоги, —
Дома як не ночувать!
Карась
Ей, Одарко, годі, буде,
Перестань-бо вже кричать.
ОДАРКА
Ні! Нехай же чують люди,
Ні, не буду я мовчать!
Карась
Жить не хоче більш зі мною.
Хоче, хоче розвестись...
Ей, Одарко, бог з тобою,
Ну-бо, — годі, вгомонись!
ОДАРКА
Жить не хочу більш з тобою,
Їй же богу, розведусь, —
Лучче буду жить вдовою
І без тебе обійдусь.